Ясно, що я теж створила блог на Bear. І раз ви дочитали аж сюди, даю посилання:
liubuntu.bearblog.dev
Наразі там є три пости, дуже різні за змістом і формою. Трактую їх як частину (терапевтичного) процесу писання і пізнання себе, а ще — як власну кімнату, де я можу бути собою.
Мартінус порівнює розробку і садівництво:
I want to putter about, feel connected to the process, and have fun doing so. I want to make things that don’t scale. To see people tuck into them and enjoy them as people, not as stats.
herman.bearblog.dev/my-product-i...
Ще пару слів про Bear. Проєкт заснував Герман Мартінус, і це мінімалістична і проста платформа для блогінгу. Bear має лаконічний маніфест: 1. Його не закриють. 2. Його не продадуть. 3. Він не показуватиме реклами.
Just simple, clean blogging—now and in the future.
І я хочу йому вірити.
Але сам автор вибирає бути платформою, бо це "найбільш раціональна і романтична архітектура любові, яку розробник може визначити".
"Becoming a platform as a human means providing a **predictable interface** to others", — потішило. І про чітку документацію теж.
Читати повністю
ta.fo/we-must-beco...
Кларк — розробник і CTO в Studio Haze. Мені сподобалося, як він пише про поєднання коду і мистецтва, піклування про середовище для розробки. У цитованому пості Кларк пише про відмінність додатків і платформ, де перші хочуть уваги, а другі — забезпечують стабільність. Людина може бути і тим, і іншим.
It is perfectly fine if I am not the main character. It is about willingly becoming a background process when someone calls my API to create a wonderful result. It is about allowing a child, a colleague, or a lover to step on my shoulders to reach a higher place.
Есе Мета Кларка на платформі Bear.
😅
В неділю готувала веганське карі за рецептом Ендрю Бернарда. І хоча мені забракло свіжого шпинату і однієї приправи, я задоволена результатом.
Цікавинка 1: в дитинстві я не терпіла кмин, але з віком минулося.
Цікавинка 2: духмяний перець англійською — allspice, а польською — англійське зілля.
Без поняття, я думала, це якийсь глюк
Пчихаю, коли збуджена (думаю про щось сексуальне) 🌞
1️⃣ / 5️⃣ Героїня роману Сильвії Плат «Під скляним ковпаком» багато розмірковує і розпачає про те, що вона не може бути всіма тими версіями себе, якими хоче і що життєвий досвід дуже обмежений: обираючи одне, ти відмовляєш іншому. Непережиті досвіди тиснуть і вганяють в депресію.
Czasem coś, co widać z daleka
I słychać raczej mało
Ma w sobie to, na co zawsze czekasz
A dotąd umykało.
Іноді щось, що видно здалеку
І майже не чути,
Має в собі те, на що завжди чекаєш,
А досі вислизало.
Польська інді сцена багата і професійна, але занадто стерильна для мого українського вуха. Хоча трапляються виконавці і композиції, які чіпляють за живе. Сьогодні — зірковий дует Voo Voo і Daria ze Śląska. Відео теж гарне.
Пʼятниця, вечір. Твоя моментальна #порція_журби
youtu.be/v5rwqyNrqUM?...
🫂
той момент коли хардкор-панк гурт робить кавер на один відомий трек з ери брит-попу
youtu.be/sZgZotipa-0?...
Я не знаю, як я пропустила минулорічний альбом з назвою "Фахівчиня з кохання" від sestro. Він такий повітряний, теплий і несподіваний. А відкриває його пісня Сум (у співпраці з Андрієм Бармалієм). Закликаю послухать.
Пʼятниця, вечір. Твоя сестринська #порція_журби
youtu.be/XVx-CFEUF8c?...
Сніг чорніє, маліє, сутулиться. Вітер. Сонце. Десь на підніжжі весни у місті літають голуби — як літали вони в інших містах, де я жила і куди поверталася, і куди не повернуся. Сюжети невідворотно повторюються, карти тріскають, серце кривавить. Великим зусиллям волі збираюся на пробіжку. Лютий. Біль.
Кицька Тесла дивиться на мене (і на вас) з осудом і нерозумінням
Це глибоке нерозуміння і осуд в очах Тесли, коли я заходжу на кухню не для того, щоби дати їй їсти (а яка взагалі може бути причина туди заходити, крім цієї?) — нагадування мені про моє скромне місце у цій екосистемі і світі, про мою малість, яке я сприймаю з вдячністю. Моє божественне створіння 🖤
Вона не бавиться клубочком, вона сама — клубочок 🧶
#котопонеділок
Це жесть!
Почала вʼязати крючком 💅
Фото веганських страв, які готувала на тижні по відео на ютубі:
1. Тушкований тофу з червоним перцем і свіжим базиліком.
2. Суп з нуту і броколі на кокосовому молоці.
Мої висновки:
1. Імбир і часник — сила.
2. Кулінарні туторіали приносять більше радості і користі, ніж туторіали з програмування.
LELY45 українською — чарівна, але мені завжди бракувало важкого звучання. І тепер ця важкість підʼїхала так, що я ще не скоро зможу оговтатися. Пʼятниця, вечір. Твоя смертельна #порція_журби
Нехай завтра настане для всіх героїв цього відео (і для всіх героїв, які воюють)
youtu.be/fjD_E7BRguo?...
Деякі пісні — наче комашки у бурштині, застигають на 20 років, відколи ти їх вперше почула, щоби потім зненацька ожити і вилізти назовні на рендомній радіохвилі, поки ти в чужій країні їдеш нічним містом до аеропорту, і спитати тебе, чи це те, чого ти для себе хтіла. The Unforgiven.
Бо це ще одна відома "дурна" романтична смерть. Найбільше мені сподобалась інтерпретація роману в якій історія Кеті, показує долю жінки в суспільстві того часу: ти або зраджуєш собі і приймаєш гру в соціальні норми або помираєш. В суспільстві нема місця для іншої жінки. Героїня встигає все
Brother, heave the oar
Don’t mind the sound of war
There’s something worth searching for
And I need you, oh I need you
Пʼятниця, вечір. Твоя чорно-біла #порція_журби з шотландською акторкою Kate Dickie (Гра престолів, Локі, Відділ нерозкритих справ)
youtu.be/M60Cx5yl7Js?...
337
"федчев" я теж колись придумав як літературне псевдо на випадок, що схочеться щось геніальне записати, з усього злогеніального, що потоком лине в голові по синапсам, якоюсь мірою реалізую це тут, як і в тві до того. Але в умовах нинішнього контент-потопу може почесніше зберігати тишу, жить непомітно
Кицька-войовницька
![Tofu-Rezept | Geschmorter Tofu mit Basilikum [inspiriert von taiwanesischer Hausmannskost!]](https://cdn.bsky.app/img/feed_thumbnail/plain/did:plc:vhmeqpag4d3ubflbsrgck4nb/bafkreib77vbmaygzfd7d6xuywfnzwprooiwl2nogghlbjcvcmuoemj42vm)