...Хіть осідає в поперековому
теплою важкістю.
Скільки можна возитись з цією застібкою?
Краще одразу
порвати.
Тренувалася навесні
ховати заживо квіти в зародку,
а вони проросли
у сюжетні гілки
за сценарієм Роберта Вайда.
І коли близько ночі
шепочеш своє "люблю",
що цим автор хоче мені сказати?
З лупою над мурашником
великий космічний жук,
у фасеткових скельцях проглядують
голі материки, розпечені океани.
Каже, треба загинути,
щоб відродитись наново.
Лишайся, плач
усіма придушеними словами,
я нікому не розкажу.
©Теплий Сніг
Стримане небо не наважується сніжити,
Все сподівається, що птахи повернуться.
Пошрапнелені гнізда понад дорогою.
І стоятиму горілиць,
доки вітер шурхоче мною,
як підкинутим папірцем.
Лід наспівно тріщить,
а синиця в руці
гріє ліпше за журавля.
Мокра куртка здаля
нагадує лоском щит.
Легко сплутати,
коли цілишся навмання.
І шалено сніжить...
Так завмерти посеред вулиці —
снігом дихатиме в лице.
Паперове горня
пахне медом і чебрецем.
Перцевий холод не пробереться
крізь вузол шалика та до серця.
Був би ти на моєму місці,
збожеволів би від
всеохоплюючої ніжності.
Хлібні крихти складу у вічність,
чи хоч день для голодних птиць
Ще не всі свята відбули, а вже замахалася як хвіст скаженої білки.
Звідки у тих людей стільки моральних сил щоб то всьо святкувати?
Вчора згадала про ялинку. Витягла з шафи, поставила. Кіт в захваті.
Добре що хоч хтось тішиться.
І коли ти щоразу назавжди йдеш
невидимий оку доторк
залишається опіком на руці.
Скільки піни не сип у ванну
не вийде моря.
Під повіками тисне гострий фотонний пил.
Острів тоне фрагментами
напівзабутих снів
у кишеньковому небі.
. . .
Де раніше ступали двоє —
на піску лишатимуться рубці...
Я просолений острів.
Перлинна тиша твоя —
в мені
запікається сонцем
між білих піщаних лап.
Місяць стікає берегом
драконячим молоком.
Я твій дім і все що існує в ньому,
дихай шелестом моїх лук —
обійматиму вітром
натомлені теплі плечі.
Камінь, кинутий з óпалу,
лоскоче колами по воді...
"Хвилі торкаються водокресу,
мнуть поступливий
м'якуш тіла,
окреслюють кожен вигин
невидимі пінні лінії.
Спливають тугою шкірою
бульбашки-кораблі.
Ми на відмілі.
Тут могли б
залишатися вічність.
Ні?.."
*
Більш менш комфортно тільки коли людей менше п'яти. Те що "шумно і весело" — замість задоволення викликає стан наближений до паніки 🙄
Не те щоб це велика проблема, але якось дивно. Люди ображаються.
Може ще хтось в таке встряг і знає як полагодити?
Піймала себе на думці, що розучилася тусити. Кажуть, іноді треба, щоб кукуха трималася, а воно не получається. На останніх двох днях народження протрималася по одній годині. А потім всьо. Хочеться додому і лице болить посміхатися. Навіть з хорошими близькими людьми.
Люди шось так заїбалися, що замість поплави про можливу ядерку стрічка вся наповнена новим сталкером.
А що це до мене кацапня стукає?
З яких таких див?
Хто приніс? Несіть назад.
Чи вважати за сексизм, те що з чотирьох присутніх квіточку до келиха прикріпили тільки мені, бо дівчинка? 🤔
Не скаржусь, класна квіточка. Цікаво просто.
...Упасти пальцями
у шерсті гордий здиб,
позбавлений одежного покрову.
Торкатись винності,
пірнати в темну глиб,
руйнуючи крихкі
стовпи кордонів.
Теплом долонь
вивчати гострі риси,
тремтіти в такт.
Вловити погляд
павутинно-млистий.
За ним...
хижак?
Якщо кожного дня виконувати вправу "ранкові сторінки", описуючи події і стан, щоб активізувати творчість, то у вас обов'язково ніхуя не вийде.
Електропіч — це таке щастя. Спекла картоплю, м'ясо, піцу, крильця.. потімила, що кіт почав поглядати на мене насторожено.
Мати василева, це ж через яку дупцю створюється той фід?! 🥺
Шось мене засмутив той мануал з пітонами..
...сповненим спокою каменем,
вростати корінням клена у щедрий ґрунт,
айстрами-зорями променіти,
блукати степом перекотиполем,
чи кидатись долу гронами горобини.
Жаль,
доведеться вкотре бути людиною.
Розірване коло сансари
сплітається в вузол.
Смакує кістками,
перетравлює залишки тіла,
розкладаючи сенси на чорне/біле
і першого знову виходить більше....
Шкода,
міг літати
антрацитово-сірим вороном,
плисти рибою в водах Гангу,
безмежно-блакитноокою....
#укрвірш #вірші
Чи є на небі фід з віршами?
Чи треба створити новий?
В режимі
теплозбереження,
Жати пекучі спогади
Минулого літа
Білим серпом Селени.
Черешні щастя
зминати в долонях,
Торкатись губами соку
червоних
Від грубої ласки ягід.
На склі малювати
Пальцями сонях сонця,
Пензлем теплого подиху —
Промінці.
І цілу вічність
Щиро кохати осінь..
t.me/snigpoetry/71
Задача
Рівень - одна зірочка
Дано: На відновлення двох зруйнованих будинків було виділено N (читай:дохуя) бюджетних грошей. Минув рік, стан будинків досі незмінний.
Питання: гроші витратили на мавіки чи на нові тачки дітям депутатів, щоб ганяти в Буковель на вихідних?
Ідеально. Вважаю це літературно-поетичний розйоб 👏
Рімейк Попелюшки. Тре Горбунову показати
Враховуючи вроджену ваду атеїзму, імовірно мене б не існувало 🙃
Насилаю бурхливу срачку всім, хто в тривогу ганяє під вікнами на мопедиках.
Осінь прийшла. Шахіди летять 🙃
Тільки мені здається, що цей пацан вбив і з'їв всю свою сім'ю?
